У неділю на зв’язок вийшла бахмутська лікарка Олена Молчанова. Я дуже хвилююся, коли мої повідомлення не доходять до неї. Бахмут ледве тримається, то можна уявити, що саме відчувають наші земляки, котрі перебувають у сховищах.
– Олено, як ви там? – поспішила запитати я. – Тримаєтесь?
– Іншого шляху немає, – відповіла лікарка. – Сьогодні, 12 березня, було трохи тихіше. Тому знайшла час та вирішила вперше у житті зробити біляші. Ще давно колись купила м’ясо та курку, ось прийшла їх черга. Замісила тісто, готую фарш.
Поки підходить опара, надаю допомогу пораненим. Вчу їх самостійно міняти пов’язки, бо ходити до мене з різних куточків Бахмута дуже небезпечно. Видаю пацієнтам крім пігулок ще й матеріал для пов’язок.
– Олено, люди ще залишаються у пеклі?
– Так, усі ховаються мов миші по підвалах.
– Правду кажуть, що гризуни вас атакують?
– Мишей багато. Дуже. З мене сміються і кажуть, що я не так боюся мін, що розриваються поряд, як отих маленьких та сіреньких гризунів. А воно так і є.
– Небайдужі люди збирають кошти для медичних препаратів, щоб передати їх вам. Що потрібно?
– Пацієнтів турбують зараз хронічні захворювання нирок. Потрібні пігулки від циститу. Також анальгін і цитрамон. Якщо зможете, допоможіть.
– Чи ваші сусіди по сховищу ще не евакуювалися?
– Ні, ми разом з 6 земляками. З нами кіт і мій песик.
Потім Олена Молчанова зникла зі зв’язку. А ввечері від неї прийшло фото. Хазяйка зробила свої перші у житті біляші та ще й в умовах війни. Сусіди скуштували та оцінили.
На вигляд дуже смачно.
– Я думала, що не вмію смажити біляші, – з гумором відмітила наша геройка, – так як і лікувати поранених, а виходить, що впоралася…
Та ще й як! Я кожного разу благаю Олену Молчанову виїхати з міста, на що вона відповідає: “Все буде гаразд!”
