Майже рік пройшов як почалася клята війна. За цей час багато чого змінилося. Бахмутяни роз’їхалися по країні та поза її межами. Але залишилися люди, що у скрутні часи продовжують допомагати та надихати на краще. Один із них – депутат Бахмутської міської ради Олександр Бабенко, який активно займається постачанням гуманітарної допомоги до Бахмуту, а також піклується про переселенців.
Пам’ятаю, як у одному з наших інтерв’ю Олександр Володимирович зазначив, що після виборів життя не закінчується. Треба робити все, щоб завжди бути корисним виборцям. І йому це вдається навіть під час війни.
Нещодавно ми зустрілися з ним у Київській області. Олександр розповів журналісту газети «Вперед» з чого все почалося та поділився планами на майбутнє.
-У лютому 2022 року я вивіз родину у більш безпечне місце, – розповідає Олександр Володимирович, – а сам залишився. Почав займатися гуманітарною допомогою для бахмутян. Разом із помічницею Тетяною ми шукали канали зв’язку з донорами, писали депутатські запити. Першими почали з нами працювати італійці. Вантаж з речами, засобами гігієни та продуктами харчування ми отримали саме від них. За свої кошти я відправив все це до Бахмуту.
-Скільки коштувало доставити гуманітарку до нашого міста?
-На той час перевізники хотіли дуже багато. Машина зі Львова до нашого міста-героя коштувала п’ятдесят тисяч гривень. Мені вдалося домовитися за сорок п’ять.
Потім ми почали співпрацювати з поляками. Вони нам відправили 22 тони м’ясних консервів, які ми передали до Бахмутської міської ради, де люди отримали допомогу на місцях.
Я не можу перерахувати всіх тих, хто на той час допомагав нам доставляти вантажі, бо таких багато. Особисто дякую депутатам Бахмутської міської ради Юрію Мелкумяну та Олегу Качуру, які приймали активну участь у цьому процесі.
Коли я зрозумів, що бойові дії, нажаль, будуть ще продовжуватися, почав шукати генератори для міста. Пам’ятаю, як завезли та передали на баланс перші сорок пристроїв.
-Олександре Володимировичу, коли ви зрозуміли про необхідність створення громадської організації?
-Багато донорів та організацій в Україні та закордоном не бажали підв’язувати депутатську діяльність як політику до гуманітарної місії. Саме тому ми з моїм братом Володимиром і започаткували навесні минулого року громадську організацію «Ми з Україною».
Господь звів нас з Василем та Тетяною Кметь зі Львова (організація «Львів опір»). Вони допомагали першими і не залишають нас до сьогоднішнього дня. Василь раніше багато разів був у Бахмуті, знає історію Донеччини. Через них ми отримали багато гуманітарки. Навіть возили поміч у Софіївку Дніпропетровської області, де перебувають майже 400 переселенців із Бахмута.
Наша основна мета: допомагати бахмутянам, тому ми розуміємо, що треба підтримувати не тільки тих, хто залишився у Бахмуті, але і тих, хто виїхав. Саме вони опинилися без рідної хати, речей, грошей, постійної роботи. Від війни немає страхового полісу. Тому ми почали відправляти гуманітарну допомогу переселенцям у різні куточки України Новою поштою.
-Мені відомо, що ви й військовослужбовцям допомагаєте…
-А як же. Ми передавали і досі доставляємо військову форму, бронежилети тим, хто воює на Бахмутському напрямку, на передовій. Тримаємо в полі зору все те, що потрібно хлопцям з тероборони.
Громадська організація «Ми з Україною» підписала меморандум про співпрацю з Бахмутською міською радою.
-Що це означає?
-Ми разом працюємо у напрямку гуманітарної місії. Все прозоро і законно. Все фіксуємо і оприлюднюємо у соціальних мережах.
-Відомо, що ви активно турбуєтеся про переселенців, які зареєстровані у хабах Києва та Дніпра.
-Спочатку відкрився «Центр підтримки бахмутян» у Дніпрі, потім – у серці України. Ми туди завозимо гуманітарні вантажі. Громадська організація Києва «Джміль» надала нам медичні препарати. Ми співпрацюємо з КНП «Центр первинної медичної допомоги м. Бахмута», тому знаємо, що у хабі ведуть прийом бахмутські лікарі. Пігулки стали доречними. Ще частину гуманітарки доставили до Броварів, куди переселилася багатопрофільна Бахмутська лікарня. Нещодавно до київського хабу переправили три авто одягу, котрий вже отримали бахмутяни.
-Олександре Володимировичу, деякі депутати Бахмутської міської ради вже і забули, що свого часу отримали мандати довіри від громади. Почали нове життя і демонструють його у соціальних мережах. А ви, ризикуючи, допомагаєте бахмутянам.
-Нам усім потрібна Перемога. Справа кожного, що і де робити на своєму місці. Я вважаю, що наші виборці повинні знати і розраховувати на допомогу, навіть, коли йде війна і ми опинилися у різних куточках країни. Мені не повинно бути соромно перед моїми земляками. Бабенко завжди поруч.
Усі свої дії я завжди координую та узгоджую з головою воєнно-цивільної адміністрації Олексієм Олександровичем Ревою. Є команда, яку він очолює. Разом – ми сила.
Впевнений, що війна закінчиться нашою Перемогою. Бахмут знову розквітне, почнеться велике будівництво, повернуться містяни. Я уявляю, які гарячі зустрічі на нас чекають, скільки емоцій ще будуть переповнювати душі… А поки треба працювати, бо наші хлопці на передовій боронять кожний шматок української землі.
Тетяна ПОСТОЄВА.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
