Ці неймовірні поетичні рядки про наш біль, про наше місто, про наш Бахмут, якого немає, написав киянин, Петро Мага, до речі Народний артист України та ведучий Ukraine World News. Як влучно! Кожне слово – від самого серця. Ніби-то автор сам бахмутянин і все це пережив… Подивіться відео і послухайте, як цей вірш читає сам автор.
…
Ми знову повертаємо Бахмут,
солоне місто смерті і відваги,
наш біль, наш крик, наш вирок, і наш суд,
наш сон про забуття, і нашу сагу.
Хтось скаже, він один із багатьох,
що стали згарищем і чорною водою,
що їх по суті прокимарив Бог,
як відволікся хресною ходою.
Та місто навіть степові орли,
Стараються далеко облітати,
його криваво, важко віддали,
а ще страшніше буде відбивати!
Повзе по сантиметру штурмовик,
Шукаючи хоча б розбиту,хату,
не сильно сподіваючись, він звик,
Що тут навколо ніде заховатись.
Отут був Храм, і ринок, і фаст-фуд,
В квартирах люди липли до екранів,
майданчики футбольні і десь тут,
мій Друг збирав команду ветеранів.
Тут вітерець закохано хитав,
над річкою вербове довге віття,
А там Господь з-за хмар спостерігав,
Як сяє в небі фосфорне жахіття.
І скільки в пам’ять спалено свічок,
були, спливли, як ми, – одномоментно,
і всім відомий селфі-літачок,
Кудись злетів з старого постамента.
Розбилися об цей залізний кут,
всі гнилозубі вурдалацькі сили,
І тільки солі видав їм Бахмут,
щоб кинуть жменьку кожному в могилу.
Бог схаменувся – кожному своє!
Це знає Цезар. Брут цього не знає,
Є креслення і руки, пам’ять є…
Шкода, Бахмута поки що немає.
