Нещодавно працівники житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення відмітили професійне свято. І хоча йде війна, Бахмут палає, неможна забувати про те, як вони, ризикуючи життям, до останнього сумлінно виконували свої обов’язки.
Начальник Бахмутської військово-цивільної адміністрації Олексій Рева подякував працівникам, які перебували у місті під час непростих і небезпечних часів, під кулями продовжували вивозити сміття, розбирати завали, прибирати вулиці, допомагати бахмутянам.
Які основні функції в умовах війни з’явилися у комунальників, я з’ясувала з директором КП «Бахмутська житлова керуюча компанія» Олександром Бондарєвим.
– З початку війни, – розповів Олександр Володимирович, – основна діяльність нашого підприємства згідно наказу була призупинена, працівники переведені у режим вимушеного простою. Справа у тому, що основна наша функція – це надання населенню житлових послуг. Але в умовах війни у повному обсязі то зробити було неможливим. Тому й прийняли таке рішення. Але у перші місяці, поки було можливо, двірники прибирали вулиці міста, слюсарі виконували свою справу, електрики налагоджували лінії та інше. Процес не зупинявся.
Коли життя у Бахмуті погіршилося, почалася активна евакуація, збільшилася інтенсивність обстрілів, ми почали вносити корективи. Деякі підрозділи реорганізували. Газова служба, наприклад, не мала змогу надалі працювати, тому вона теж зайнялася житловими проблемами.
У літній період після обстрілів наші бригади займалися безкоштовним ремонтом пошкоджених дахів будинків, вікон та дверей. Робили все до того часу, поки можна було підніматися на дахи. Матеріал для того ми цілеспрямовано отримували, а також брали зі своїх резервів. Постійно нам доставляли спеціальний матеріал тарпаулін – то поміч від ООН – це така плівка, щоб закривати вікна. На початку війни за кошти місцевого бюджету ми придбали будівельні матеріали для проведення аварійно-відновнувальних робіт, лавочки для бомбосховищ, все необхідне для освітлення тимчасових захисних споруд.
Коли ситуація стала напруженою, всі зрозуміли, що основна наша місія по законам війни – забезпечення гуманітарною допомогою тих, хто залишився під обстрілами. Бахмутська влада займалася доставкою гуманітарки, а наше підприємство взяло на себе організаційні питання щодо розвантажувальних та вантажних робіт, збереження товарів на складах, видачі допомоги бахмутянам.
Оформленням документів, списків, звітів теж займалися наші спеціалісти. Вся робота координувалася та контролювалася бахмутською місцевою владою.
-Коли з’явилися Пункти незламності?
-Бахмутян у місті ставало все менше, наші співробітники теж поступово евакуювалися, бо життя було під постійною загрозою. На Забахмутці вже не працювала ремонтно-експлуатаційна дільниця, все обладнання з неї ми встигли вивезти. Щоб людям покращити життєві умови, були організовані три Пункти незламності за адресами: вул. Чайковського, 26, вул. Чайковського,1-а (гуртожиток), бульвар Металургів, 2-а (гуртожиток). Туди ми завезли закуплені генератори, паливо та обладнання для зарядки телефонів.
Всі розуміли, що зима буде тяжкою. Через наше підприємство йшла закупка палива на зимовий період. За рахунок місцевого бюджету ми придбали 5 тисяч тон вугілля. Дрова: 700 кубометрів на 1,7 млн. гривень за субвенцією та 300 кубометрів – за рахунок місцевого бюджету.
Також за рахунок місцевого бюджету отримали 1500 тон брикетів та 2000 буржуйок. Знов таки, оформленням та видачою займалися наші співробітники.
У 2023 році ми уклали договір на доставку дров до Бахмуту та Костянтинівці, бо ситуація та бойові дії у місті стали вкрай тяжкими. На теперішній час вже шість бахмутян отримали дрова у Костянтинівці. Якщо людина має регістрацію у Бахмуті та довідку переміщеної особи до Костянтинівці, вона має право на забезпечення дровами свого тимчасового помешкання.
-Олександре Володимировичу, скільки зараз у Бахмуті залишилося ваших робітників?
-До початку війни за штатним розкладом у нас було 124 робітника. Зараз – 36 чоловік. У Бахмуті знаходиться 31 людина. Вони продовжують працювати. Серед них технічні робітники, слюсарі, електрики, двірники. В Пунктах незламності вони слідкують за генераторами, підключенням до мережі Інтернет та інше. Також забезпечують земляків продуктами харчування, водою, засобами гігієни.
-Чи був ваш офіс обстріляним?
-Нажаль, прилітало дуже часто. На Забахмутці наше приміщення зруйноване, центральний офіс по вулиці Соборній зазнав пошкоджень… Влучання з тяжкого озброєння було три рази: у приймальню, кабінет головного бухгалтера та кабінет головного інженера. Було влучання у склад з рисом, автівку з гуманітаркою… Дякувати Богу, ніхто не постраждав. Газова служба, що у центрі міста, зруйнована…
-Де ви зараз знаходитеся територіально та як керуєте підприємством?
-Я перебуваю у Костянтинівці. Виїхав з Бахмуту 7 лютого. Останній раз був там 22 лютого 2023 року. Зі своїми підлеглими, що залишилися у місті, кожного дня виходжу на зв’язок. Звертаються і місцеві мешканці, частіше в офіс по вул. Соборна, 8. Там вони мають можливість зарядити мобілки, там працює генератор, в наявності питна та технічна вода, залишки гуманітарної допомоги, засоби особистої гігієни, памперси. Також ми видаємо населенню тарпаулін.
Коли я приїжджаю до Бахмута, щоб зустрітися з підлеглими, ми гаряче обіймаємося, радіємо один одному, бо не знаємо, чи побачимося наступного разу…
Я поважаю кожного, хто до останнього ходив на роботу, дуже радий, що працюю з такими відчайдушними, відданими своїй справі спеціалістами. Поки в нашому Бахмуті б’ється серце, будемо робити все заради Перемоги. Попереду багато справ, треба жити.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
