Війна внесла корективи у життя бахмутян. Вони роз’їхалися майже по
всьому світові. І тільки завдяки мобільному зв’язку та Інтернету ми можемо
згадувати про те, як воно було до, та що сталося після… Газета «Вперед»
отримала другий подих та продовжує своє існування задля бахмутян та
Перемоги. Ми дізнаємося про те, як склалася доля героїв наших попередніх
публікацій, слідкуємо за їхніми проблемами та досягненнями.
На днях журналісту газети вдалося поспілкуватися з героїнею нашого
часу – мамою маленького Єлисея Зеленського, який у свої три роки відомий
на весь світ. На своєму прикладі хлопчик доводить, що спінальна м’язова
атрофія (СМА) – це не вирок.
Все, що залишилося від бабусі
Ми розповідали читачам, що маленький бахмутянин отримав
найдорожчий укол у світі, який коштував більше мільйона доларів і дав
змогу хлопчику почати нове життя.
– Дуже добре, що газета «Вперед» завжди з нами, – розповідає Карина
Зеленська. – Зараз перед моїми очима дорога для мене папка з
вирізками з газети. Ви з першого дня нашої родинної трагедії писали
про Єлисея. На жаль, нам тоді ніколи було читати ті статті, бо вся увага
була прикута до синочка. Але моя бабуся збирала архів, обережно
складала газету до газети… Зараз мені дуже хочеться плакати з цього
приводу. Бо вже не стало бабусі, минулого року вона померла у селі.
Немає, мабуть, вже і хати… Все, що залишилося нам від неї, то газета
«Вперед», яку нещодавно батько передав мені за кордон. Хіба ж ми
знали, що до нашого лиха прийде ще й війна…
«Зелений коридор» до Польщі
– Карино, я пишаюся вами. Ви найсильніша молода жінка, яких я
знаю. Бути мамою дитини зі СМА, то великий іспит. І ви його
складаєте вже не один рік.
– Так, не можна здаватися. Життя дитини у наших руках. Зараз ми знову
вимушено переїхали жити до Польщі. Пам’ятаю той страшний день, коли
почалася війна. Чоловік на той час працював у поліції. Їх підняли по
тривозі. З першими обстрілами міста ми зателефонували свекру до
Дніпра, він швидко приїхав за нами на машині. Олександр написав
рапорт на звільнення з правоохоронних органів. Батьки діточок зі СМА
отримують «зелений коридор» до Польщі.
– Можу лише уявити, скільки речей та спеціальних апаратів для
Єлисея вам потрібно було забрати з собою…
– На жаль, дуже багато великих пристроїв нам не вдалося евакуювати.
Більша частина коштовних апаратів залишилася вдома. А тепер, після
прильотів у Бахмуті по нашому будинку, ми і не мріємо щось врятувати.
Почали все з нуля… Два дні у Дніпрі ми вирішували питання виїзду за
кордон мого чоловіка. А потім поїхали до Варшави. Цього разу було
легше знайти житло, бо знайомі потурбувалися про нас.
Сашко швидко влаштувався працювати на будівництві. То все заради
оплати податків та страхового полісу для нашого синочка. Можна
сказати, що знову трапилося чудо. Ми проходимо тандемну терапію.
Отримуємо спеціальний сироп, котрий придбати за гроші ми не
зможемо. То він дуже гарно працює з тим уколом, що врятував життя
моєму Янголу. Сироп приймаємо кожного дня за схемою. Разом з
реабілітацією все це дає певний результат.
Не ковтає, але краще дихає
– Я постійно слідкую за вашими відео у соціальних мережах.
Захоплююся тим, як Єлисей сприймає життя, який він розвинутий,
творчий хлопчик.
– Синочок має певні здібності до електронних іграшок. Він з характером,
його неможливо примусити щось робити. Але наш хлопчик старанний,
розумний, терплячий. Йому подобається пізнавати світ. Він усе знає,
показує мені очима, але не все говорить. У сина стало кращим дихання. І
хоча він досі не ковтає, проте навчився відкашлювати слиз. Він тепер не
давиться слиною. Пам’ятаєте, як я не могла засинати, тому що у Єлисея
зупинялося дихання? Його життя залежало від апаратів… Зараз все
краще, дякувати Богу і спеціалістам, які з ним працюють.
Самостійно на візку
– Дякувати і вам, берегине. Я бачу, як ви постійно з синочком
працюєте, немає і хвилини відпочинку.
– У нас радість: нам вдалося придбати інвалідний сучасний візок. За
допомогою кріплень син там сидить і вже навчається крутити своїми
маленькими ручками ті колеса. Намагається сам управляти візком, м’язи
його кріпнуть. Я вірю, що моя дитина подолає СМА і буде повноцінною
людиною.
Коли всі засинають
– Карино, як вам вдається доглядати за дитиною, чоловіком,
домашнім вихованцем і так чудово виглядати? Коли знаходите час
для себе?
– Коли всі сплять. Я дуже мріяла працювати правоохоронцем. Будні
поліцейського – то життя заради інших. У мене дитина у пріоритеті. Але
я зараз знайшла себе в іншій сфері. Хочу опанувати професію
косметолога. Вже починаю працювати з красунями, які бажають мати
шикарні вії. Дуже пишаюся тим, що у мене виходить. Попереду у нас с
синочком курси реабілітації, тренування, медикаментозне лікування та
інше. За все треба платити. Щось ми отримуємо по страховці, багато
чого приходиться купувати. Але для Єлисея будемо робити все, щоб він
мав змогу радіти кожному дню.
Дуже сумуємо за Бахмутом, за рідним повітрям, за близькими людьми.
Віримо, що прийде той час, коли ми повернемося додому здорові та
щасливі.
Тетяна ПОСТОЄВА.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
