У цьому році ювілярами стали одразу три школа нашого рідного міста. Хочемо привітати ЗОШ №2, якій 15 серпня виповнилось 40 років, ЗОШ №10 1 вересня святкувала своє 30-річчя. А 8 жовтня відзначила своє 45-річчя ЗОШ №5.
І саме ЗОШ №5 присвячена сьогоднішня стаття. На честь її дня народження мені пощастило взяти інтерв’ю у директорки школи Вікторії Володимирівни Просяник. Вона пригадала довоєнні часи, розказала про труднощі, які довелося подолати її дружньому колективу, та про перемоги на шляху. Цим усім я із задоволенням ділюся з нашими читачами.
Команда. Традиції. Освіта
П’ята школа славилась на все місто своїм великим і дружнім колективом вчителів, учнів, працівників та батьків. На початку війни вона нараховувала понад 1000 дітей і 62 вчителі. Наразі в школі залишається 440 дітей і 35 вчителів. Але Вікторія Володимирівна зазначає: «Хоча колектив став вдвічі меншим, він не втратив своєї згуртованості, навіть через відстань».
З особливою теплотою директорка школи розказує про Спартакіади, які кожного року протягом тижня відбувалися на осінніх канікулах. В них приймали участь діти з усіх класів та їхні батьки. Ці змагання були однією з най триваліших традицій в школі.
«Звичайно, що були призові місця, проте переможцями були всі ми».
5-та школа багата й науковими досягненнями. Неодноразово на її базі проходили наукові конференції, до яких долучалися бажаючі з інших навчальних закладів. А у 2022 році була відкрита STEM-лабораторія, яка запрошувала не лише вихованців 5-ї школи, але й дітей з усього міста. І хоча вона не встигла запрацювати в повній мірі, її відкриття все ж таки побачив світ і діти змогли познайомитись з азами робототехніки та 3-d друку.
Коли почалася війна…
«Це безперечно був страх і розгубленість, але любов та відповідальність за дітей допомагала нам всім триматися».
Попри важкі випробування долі, учні і працівники школи змогли завершити 2022 навчальний рік і досі тримають навчальний заклад на високому рівні.
Пані Вікторія з вагарем на душі згадує дні, коли була зруйнована будівля школи:
«Якийсь час жили надією, що зможемо скоро повернутися… а зараз дуже сумно, що це навряд чи вдасться».
І знову пролунав дзвоник
Чи вдалося набрати учнів у цьому році? Який зараз настрій серед вчителів, учнів та їх батьків? Чи залишається зацікавленість у навчанні? Про все це я запитав у своєї співрозмовниці.
Директорка розповіла, що в цьому році знов вдалося набрати перший та 10 класи. Це свідчить про довіру батьків і дітей до освіти. Вікторія Володимирівна розказала, що є навіть декілька учнів з інших міст і областей, які прийшли вчитися до 5-ї школи. Звичайно, зараз організувати освітній процес важче, ніж у мирні часи, проте працівники школи роблять для цього все, що в їх силах.
«Всі вчителі та більшість учнів забезпечені необхідною технікою. Досвід, отриманий під час пандемії, стає в нагоді й зараз, тому всі уроки проходять в нормальному режимі».
Одна з найголовніших проблем онлайн-навчання – це недостатня фізична активність дітлахів. Тому урокам фізичної культури приділяється особлива увага, школа приймає участь у різноманітних челенджах від обласного управління спорту, тощо.
«Школа це не тільки про навчання, але і про те, щоб життя дітей було цікавим та різноманітним».
Школа та екологія
Ще з 1991 року освітній заклад має біологічний профіль. Тому користується неабияким попитом серед учнів, бажаючих у майбутньому поступити на медичні спеціальності. А екологія була одним із провідних напрямків у діяльності школи. Учні та вчителі постійно дбали про оточуюче середовище, проводили різноманітні заходи.
«Біля школи протікало джерело, про яке два рази на рік дбали учні… Також біологами школи була розроблена екологічна стежка, пройшовшись якою, можна було познайомитись з усіма рослинами, що там проростали».
А взимку охочі мали можливість долучитися до акції «Нагодуй птахів!». Діти будували хатинки та годівнички, а вчителі допомагали стежити за тим, які саме птахи залітали до них.
Ця традиція, до речі, і досі живе: учні роблять те ж саме у містах, де проживають зараз, а потім діляться своєю роботою, присилають фото і відео.
Учні не полишають і інші свої експерименти: на чолі з вчителькою біології Іриною Михайлівною Красновою ведуть дослідження проблеми зникнення горобців з міст, шукають причини та можливі її вирішення.
«Ми вивчали і піклувалися про все, що нас оточувало», – наголошує пані Вікторія.
Які виклики стоять перед освітянами?
«Найголовніше – це безпека і якість освіти»
Безпека – це одна з базових потреб людини, а коли наші базові потреби незадовільнені, ми не можемо займатися самовдосконаленням. Адміністрація школи це розуміє. Саме тому з приводу безпеки та поведінки у надзвичайних ситуаціях проводяться постійні бесіди з дітьми, їх батьками та вчителями.
А для досягнення якості освіти учнів привчають до академічної доброчесності, а вчителі постійно поглиблюють свої знання і навички у викладанні.
Наостанок хочу додати, що був дуже радий чути, що школа не залишається байдужою до своїх вихованців і докладає зусиль аби вони мали можливість отримувати якісну освіту та належне виховання. Після нашої розмови з Вікторією Просяник сумнівів у цьому у мене не залишилось.
Дмитро Булгаков.
Фото надані Вікторією Просяник.
