В грудні 2022 року доля закинула Сашка та Андрія далеко від рідного дому, у велике місто Дніпро.
Раніше вони мешкали на вулиці Річній в районі селища Ступки.
Розпочали доросле життя
На момент переїзду їм тільки що виповнилося по 18 років. Відтоді хлопці й розпочали своє доросле життя.
Андрій опанував нову для себе професію баристи, готує смачну запашну каву.
Сашко ж не відразу знайшов відповідну роботу, та згодом із цим упорався – працює в приватному підприємстві, щось схоже на наш «Пионер» у минулому. Його завдання – робити ксерокопії, обробляти в спеціальній програмі фотографії, друкувати їх. Парубок відмічає, що це досить прибуткова справа.
Наші земляки встигають навчатися. Андрій хоче стати фахівцем з міжнародних питань, вчиться у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка», мріє працювати у Міністерстві закордонних справ України. Сашко бачить себе спеціалістом у сфері комп’ютерних технологій. Він студент університету імені Альфреда Нобеля.
Грошей завжди не вистачає
Мешкають вони на лівому березі Дніпра. Вже подолали перші самостійні випробування без батьківського піклування, перші розчарування в коханні, наробили немало помилок у прийнятті самостійних рішень.
За їх словами, грошей завжди не вистачає. Хоча на кавових напоях Андрій заробляє 700 гривень за 10 годин на добу. Працює три через три. А Сашко має по 600 гривень за робочий день.
Справа молода, хочеться й якісне взуття та брендований одяг придбати, поїсти чогось смачненького.
Добре, що поки отримують допомогу від держави як ВПО. Батьківська допомога незначна, бо в обох вони пенсіонери з мінімальною пенсією.
2023-й рік став для наших юних земляків переломним, відповідальним та нелегким. Хлопці швидко подорослішали. Якщо раніше працювали на городі та полі, то зараз «вийшли в люди». У великому місті все по-іншому.
Є у товаришів мрія – повернутися додому, відремонтувати хати та почати жити у вільному Бахмуті, одружитися та народити синів. Ось така наша бахмутська молодь!
Олександра МИРНА.
