Ексклюзивне інтерв’ю начальника Донецької обласної державної адміністрації газеті «Вперед»
Багато бахмутян зараз мешкають у різних містах України та за кордоном. Але всі ми сумуємо за рідним домом та Донеччиною, тримаємо руку на пульсі останніх подій там, де залишилися наші серця.
27 грудня 2023 року Донецьку обласну адміністрацію очолив Вадим Філашкін. Родом Вадим Сергійович з Миколаївщини. Але ще до призначення біля року працював заступником начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а з лютого 2019 року по грудень 2023-го обіймав посаду заступника голови Донецької обласної державної адміністрації.
Сьогодні наші читачі мають змогу дізнатися про ситуацію в Донецькій області із перших вуст. Це інтерв’ю Вадим Філашкін дав ексклюзивно для газети «Вперед».
-Вадиме Сергійовичу, Ви не нова людина в Донецькій області. З якими викликами зіткнулися, ставши головою Донецької облдержадміністрації, начальником обласної військової адміністрації?
-Ви правильно кажете, що я не нова людина в Донецькій області. Останні п’ять років, працюючи заступником голови ОДА, я постійно був на місці, тож чудово знаю всі проблемні питання і жодне із них не стало відкриттям на новій посаді. А що стосується викликів, то очевидно, що наш головний виклик зараз — це російська агресія, і тому ми докладаємо всіх зусиль, щоб допомогти Силам оборони вигнати росіян з нашої землі.
– Багато населених пунктів області обстрілюються майже щодня та зазнають руйнувань як об’єктів критичної інфраструктури, так і житлових будинків. Враховуючи безпекову ситуацію, як швидко вдається їх відновлювати? Чи є на це кошти? Чи достатньо для цього фахових робітників?
-Тут треба розуміти, що відновлення об’єктів інфраструктури – це питання стратегічне. Якщо йдеться, наприклад, про енергетику, газо- чи водопостачання, то тут фахівці виїжджають на ремонти одразу, як тільки військові дають добро – таким чином вдається підтримувати відносно комфортні умови для жителів Донеччини.
Якщо ж говорити про соціальну інфраструктуру, наприклад, школи, то тут може закрастися бажання відкласти ремонт до кращих часів, але інколи краще витратити тисячі, щоб потім не довелося витрачати мільйони. Якщо десь пошкоджено дах, то ми можемо його перекрити – і врятуємо будівлю від повного руйнування.
Зрозуміло, що основна стаття витрат у нас — це оборона, але й на такі гуманітарні проєкти теж маємо знаходити можливості.
-Що вдається відновлювати на деокупованих територіях Донеччини, які нагальні проблеми там вирішуються зараз?
-Не деокупованих територіях фактично доводиться відбудовувати все життя з нуля. Йдеться і про такі речі, які здаються не першочерговими, але насправді – дуже важливі. Наприклад, мобільний зв’язок, інтернет, роботу пошти і банків.
Також для деокупованих Лиманської та Святогірської громад, які розташовані на північному березі Сіверського Дінця, важливо відновити транспортну інфраструктуру. У Святогірську ремонт ключового мосту вже поволі добігає кінця. У Лиманській громаді ще є над чим працювати.
-Попри всі складнощі, багато підприємств та сільгоспвиробників Донеччини продовжують працювати і забезпечувати необхідними речами та продуктами жителів області та всієї країни. Що робиться для їх підтримки?
-Для мене очевидно, що держава має всіляко підтримувати наших сільгоспвиробників, які працюють у найскладніших обставинах. Саме тому минулого місяця звернувся до Кабміну з клопотанням встановити для аграріїв області пільгові тарифи на залізничні перевезення продукції. Сподіваюсь, нам вдасться цього добитися.
-Чи можете ви розказати, яка зараз ситуація у Часовому Ярі, Сіверську та інших населених пунктах Бахмутського района?
-Бахмутський район — це одна велика суцільна кровоточива рана. Міста, що безпосередньо на лінії фронту, як сам Бахмут, росіяни просто знищили вщент. Всі інші, що трошки віддалені, потерпають від обстрілів постійно. Ми щодня готуємо зведення по обстрілам, і за ними чудово видно, що майже ні дня не минає без поранених та загиблих цивільних. А таких днів, коли б не було ніяких пошкоджень, взагалі за ці два роки не було. Люди знаходяться у жахливих умовах, без усіляких комунальних послуг, а росіяни продовжують методично нищити наші міста і села.
-Чи є у вас інформація про те, скільки людей іще залишається там, на лінії фронту, чи є серед них діти?
-Загалом у прифронтових громадах області перебуває близько 70 тисяч цивільного населення, з них дітей 5727. З громад Бахмутського району всіх дітей евакуйовано.
-Чи завозиться туди гуманітарна допомога?
-Так, гуманітарна допомога завозиться, але з кожним днем робити це стає дедалі важче, бо росіяни посилюють обстріли, руйнують дороги. Загалом лінія фронту за день зазнає 1500-2500 обстрілів. Це величезна цифра, за якою стоять життя людей та знищена інфраструктура.
-Як проходить евакуація мешканців нашої області, куди та якими маршрутами вивозять людей?
-З прифронтових населених пунктів людей вивозить загін поліції «Білі янголи», а з Покровська кожні 8 днів у нас виходить евакуаційний потяг на Житомирщину. Люди звертаються за телефоном гарячої лінії, тимчасово перебувають у Покровську, а потім їдуть у Житомирську область, де на них чекає безплатне житло, соціальні виплати, а також гуманітарна і психологічна допомога.
-Як ви вважаєте, чому багато хто досі залишається на територіях, поблизу яких точаться активні бойові дії?
-Всі кажуть приблизно одне й те саме: це моє місто, це мій дім, я тут народився. Люди дуже прив’язані до своїх домівок, хатніх тварин і тому їх деколи складно переконати виїхати. Також нерідко можна почути фразу “А кому ми потрібні?”. Та держава робить все можливе, щоб надати умови для життя у новому місці. Існує тенденція, коли після потужних обстрілів кількість охочих виїхати зростає, та частина людей все одно залишається через страх невідомого.
-Наприкінці минулого року та на початку нового у рамках виконання Програми забезпечення мобілізаційних та оборонних заходів Бахмутською громадою було придбано та передано 20 позашляховиків військовим, які несуть службу на Донеччині. Із місцевого бюджету на новенькі пікапи було витрачено більше 19 мильйонів гривень. Передаючи разом із керівником Бахмутської міської військової адміністрації Олексієм Ревою ключі від автомобілів нашим захисникам, ви сказали: «Продовжуємо разом із громадами працювати на посилення обороноздатності українського війська». Розкажіть про цю програму. Як вдається області, яка зараз найбільше потерпає від активних бойових дій, не тільки опікуватися людьми, що й досі перебувають у самісінькому пеклі, відновлювати знищену інфраструктуру, а ще й допомагати українському війську?
-Вдається допомагати українському війську, бо допомагати українському війську – це наш перший пріоритет. Всі чудово розуміють, що Сили оборони — це той щит, який оберігає кожного з нас і дає нам змогу продовжувати свою роботу. Тому нічого дивного, що з’явилася отака ідея спільно з громадами закупляти все найнеобхідніше для ЗСУ. Бо якщо не буде ЗСУ, то не буде і громад.
У лютому наприклад було профінансовано 5 мільйонів гривень на необхідні війську засоби, заплановано виділення субвенції на суму близько 50 мільйонів гривень.
-Чи розробляються вже проєкти по відновленню Донецької області після нашої перемоги?
Наприкінці минулого року ми відкрили у Дніпрі Офіс відновлення та розвитку Донецької області. Це спільний проєкт ПРООН, ЄС та уряду Швеції, покликаний вибудувати ефективну комунікацію між владою, підприємцями, донорами та громадянським суспільством. Там будуть розроблені програми повоєнної відбудови області. А поки триває війна, доводиться вирішувати поточні питання, бо вони виникають постійно.
-Дякуємо вам, Вадиме Сергійовичу, за приділений час та відверті відповіді. Витримки всім нам та скорішої Перемоги!
____________________________________________________________________________________
Автор: Світлана ОВЧАРЕНКО.
Фото з особистої сторінки Facebook Вадима Філашкіна
